Школа – суб’єкт соціального, політичного та культурного життя села. Потяг до знань, до навчання – одна з характерних рис української нації. Відомо, що  практично в кожному селі здавна існувала школа, яка утримувалася громадою. І , традиційно, діти змалку набували практичної підготовки, щоб з часом господарювати на землі. Ці традиції плекаються і в сучасній українській сільській загальноосвітній школі.

        Визначаючи перспективи розвитку сільської школи, слід враховувати досвід інших країн, інших освітніх систем, але, водночас, потрібно пам’ятати, що Україна має власний багатовіковий досвід, власну історію становлення освіти.

         Кожна школа пише свою сторінку у великій книзі всеукраїнського педагогічного досвіду, а Москалівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, яка була утворена близько 1850 року і за період більш, як 160 років нагромадила багато цікавого матеріалу, яким можна поповнити педагогічну скарбничку українського народу.

       Головним завданням школи є виховання всебічно і гармонійно розвинутої особистості. Одним із засобів такого виховання слід назвати дослідницько-краєзнавчу роботу. Вивчаючи історію рідного краю, його минуле, учні залучаються до посильної громадсько-корисної праці, у них формуються почуття людинолюбства, колективізму, відповідальності, а ще – патріотизму, гордості, поваги до минулого свого народу, його традицій та звичаїв.

        Вчителі та учні школи зуміли перевести краєзнавчий матеріал із розряду цікавої інформації до групи дієвих чинників становлення юної особистості, як свідомого громадянина нашої держави. Краєзнавча робота в школі носить не лише дослідницький характер,але є громадсько-корисною. Вона має кілька напрямків, при цьому використовуються різні форми і методи її проведення.

     Отже, «Сторінки історії школи села Москалівка»…

        Сторінка перша « Перші відомості про школу та її учнів»

        Перші згадки про школу  в селі Москалівка можна прочитати в документі      « Ведомости о церкви св. Дмитриевской, состоящей Кременецкого уезда, Волынской епархии в селе Москаливка за 1920 год». В документі зазначено, що школа в селі існує з 1850 року. Постійного приміщення вона не мала. Документ зазначає, що «…за неимением дома под школу по просьбе прихожан псаломщик отпустил часть своей квартиры для школы и сам в ней состоит учителем с вознаграждением по одному пуду озимого зерна с ученика за все время учебы».

       Чи існувала школа в селі до 1850 року сказати важко, але варто припустити, що – ні, бо аналізуючи церковні книги, де фіксувалися акти одружень, бачимо, що всі молоді подружжя ставили замість підпису- знак «+». Це свідчить про те, що писати молодь не вміла.

        Про те, які предмети викладалися у школі того часу  можна також дізнатися з документу, який зберігається у школі зараз - «Ведомости о посещении учеников Свято-Дмитриевской церкви по приходу Михайловскому за вторую половину 1851 года». Так виявилось, що  навчалось тут 9 хлопчиків віком від 8 до 16 років, а наставником був священник Микола Новомлинський. Викладалися такі предмети: чтение, закон Божий, пение на клирасе, чистописание, арифметика. Оскільки, учні були різного віку і не одночасно почали відвідувати школу, то в багатьох графах  стояв напис- «если кто обучается». Знання оцінювались двома оцінками «хорошо» і «неудовлетворительно». Для оцінювання було дві графи : « оцінка наставника» та « оцінка місцевого благочинного».

         Чому ж у школі навчалося так мало дітей? Напрошується відповідь, що населення було настільки бідним, що не мало чим платити за навчання  дітей. До того ж , якщо і посилали батьки дитину вчитись, то це був – хлопчик. Для дівчинки навчання вважалось непотрібним. Звідки у нашому краї такі погляди на потребу жіноцтва в освіті? Мимоволі приходить думка про те, що багаторічне панування Росії у нашому краї зробило свою справу: принижене становище жінки в Росії, віддзеркалилось у підневільних їй землях.

       Незважаючи на те, що постійного приміщення школа не мала – її переносили з однієї хати в іншу, вона діяла з 1850 року постійно про що свідчать ті ж «Ведомости о посещении…» за багато років після 1850 року. Вчилися діти й у 1914 році, коли через село проходив фронт Першої світової війни (збереглась обгортка класного журналу за цей рік).

      Сторінка друга « Військові лихоліття»

    З   1923 по 1939 рр.село знаходилось у володінні Польщі. Зрозуміло, що і офіційна освіта тут велася польською мовою. Проте, кількість учнів зросла. Про це свідчать спогади очевидців, які навчались у цей час у школі.

     У 1939 році в село вступили війська СРСР, а в 1941 році через нього прокотився фронт Другої світової війни. Про те, чи діяла школа у даний час, говорити певно не можна , бо важкі часи кладуть свій відбиток і на освіту, але відомо достеменно, що після звільнення населеного пункту від фашистських загарбників – 6 березня 1944 року – вже починаючи з вересня,  починає працювати початкова школа, до якої було залучено 50 дітей різного віку.

       На фронтах війни ще гинули люди, батьки цих дітей, а школа вже працювала. З 1945 року вона вже стає семирічною, кількість учнів знову зростає , бо у 1946 році з дітей –«переростків» було утворено  ще один – 5 клас. Ці діти не лише навчаються, а й часто виконують роль голови родини, бо їх батьки не повернулися з війни. Такі, наприклад, учні, як Рикун Михайло, Віннічук Михайло разом з вчителями заготовляли і довозили до школи паливо на весь опалювальний сезон.

                 Сторінка третя «Повоєнні роки. Розбудова».

        У 1947 році у школі вже навчається 220 учнів, а розміщена вона у пристосованій хаті з трьох кімнат. Постає питання про будівлю для школи і для цього виділяють напівзруйноване приміщення « ремізи » - пожежного депо, де й почалися ремонтні роботи. Працюють, як вчителі, так і учні. Для шкільних потреб у цей же час виділено  земельну ділянку площею 4,5 га., яка була розміщена недалеко від школи. Багато довелося працювати усім аби розчистити землю від каміння, адже до останнього часу тут був фільварок.

        У 1948 році учні заклали шкілку плодових дерев на площі 0,3 га., посадили дерева вздовж ставка, обсадили дорогу до Нового Села ( тоді – райцентр).

       У 1949 році у селі радянська влада організовує два колгоспи –ім.Толбухіна та «Герой праці». Процес колективізації проходив дуже болісно, це привело до того, що багато жителів села, разом з дітьми , було заслано в Сибір                      ( наприклад: Кабан Марія, Стасюк Мойсей та інш.).

      У 1951 році у селі організовується сільська бібліотека. Активну участь у її створенні беруть і учні школи.

     Починаючи з 1952 року багато зусиль діти докладають до роботи на  шкільній ділянці, особливо – її колекційному  відділу, де вирощують кунжут, шафран та інші рослини.

      1953 рік. Школа мріє про свій сад. Та де взяти стільки саджанців ?... За ініціативи учениці Бойко Оксани було вирішено збирати насінинки  яблук, щоб потім з них виростити саджанці яблунь. За кожним класом закріпили ділянку, де діти вирощували з насіння саджанці яблунь, груш, слив та інших дерев. Поряд із навчанням діти багато працюють, готуючи площу для майбутнього саду: вирівнюють площу, саджають молоді деревця, доглядають за ними, а ще у цей час біля школи  розбивають чудові клумби різної форми і кожен клас, на свій розсуд, сіє і саджає на них квіти.

      1956 рік. З кожним роком кількість учнів у школі збільшувалась, а приміщення – не відповідало цій кількості. Влітку цього ж -1956 – розпочалось будівництво нового приміщення школи. З великим запалом тут працювали і школярі старших класів. У 1957 році всі перейшли у нове приміщення школи.

     Шістдесяті роки сповнені активною працею педагогічного та учнівського колективів. Діти не лише навчаються, а й багато працюють фізично: вирощують кролів, доглядають молодняк ВРХ, вирощують врожаї різноманітних культур на пришкільній ділянці. Але не забувають тут і про відпочинок, мистецтво: у школі почав працювати театральний гурток. Для школярів були закуплені інструменти струнного оркестру, який розпочав репетиції і вперше виступив першого травня. Активними його учасниками були Грищук Галина та Бобелюк Галина. Крім струнного оркестру наступного року було організовано й духовий оркестр.

       Протягом сімдесятих та вісімдесятих продовжуються трудові та мистецькі традиції у школі. При школі у цей час створюються пасіка та голуб’ятник. Школа  переходить на продовжений день; створюється шкільний хор, гурток народної вишивки, літературний та танцювальний гуртки. В цей же час проходить обладнання кабінету фізики та інших кабінетів. Але починають виникати проблеми пов’язані з невідповідністю старої будівлі школи новим вимогам тогочасної освіти – розпочинаються клопотання про початок будівництва нової школи. У 1978 році, у зв’язку з необхідністю створення нормальних умов харчування дітей, будується приміщення шкільної їдальні. У цьому ж приміщенні розмістили і майстерню для проведення уроків трудового навчання.

      За хороші показники в навчанні, активну громадську роботу  в цей час багато учнів школи були нагороджені путівками в здравниці «Артек» та «Молода гвардія»: Приймак Світлана, Ліщук Микола, Кулик Віталій та інші.

      Саме цей час – початок активних подорожей учнів школи разом з вчителями.  У 1985 році було проведено першу масштабну екскурсію, стараннями директора – Поплавського Ю.М., у місто Єреван.   На протязі наступних років діти відвідали міста Мінськ, Волгоград, Київ, подорожували у Карпати та інші.

         Сторінка четверта « Сьогодення »

     У 1992 році розпочинається будівництво нової школи. Оскільки, нова будівля повинна бути на місці старої,  то частину останньої було знесено і навчання перенесли  у пристосоване приміщення Будинку культури.

     Нажаль, будівництво, з об’єктивних причин, затягнулось. Обладнати класи на новому місці було не легко, учням і вчителям довелось багато попрацювати, щоб з’явились необхідні для навчання умови: затишок, чистота, порядок.

     На протязі наступних років і аж – дотепер, діти навчаються у цьому ж приміщенні, але воно вже повністю схоже на школу – нашу школу. «Не місце красить людину, а людина – місце» - за таким принципом ми живемо і працюємо. Виходячи з того, що маємо -  учні та вчителі працюють і досягають вершин майстерності та знань. Неодноразово учні займали призові місця у районних предметних олімпіадах та брали участь в обласних : Волощук О.М., Вербіцька В.В., Бойчук Р.В., Бочкарьова Ю.Ф. та інші.

      З 1996 року учнівський колектив школи має свою організацію, яка називається -  «Зелена криниця». Її членами є учні 5-9 класів. Вона має таку структуру: вся школа – курінь, кожен клас – окремий рій, який носить ім’я одного з визначних гетьманів України. Щороку діти проводять «Козацькі забави» , беруть участь у районному «Козацькому колі» та найбільш пам’ятною для них є «Посвята у козачата», коли дітей 5 класу на урочистій лінійці приймають у члени організації.

Школа працює……..Школа живе………..

               Директори      школи

Павлишин Прокіп Юхимович  - 25.08. 1945 -01.09. 1951рр.

Андрусенко Гавриїл Маркович -30.09. 1952 - 01.08. 1953рр.

Зінченко Станіслава Петрівна – 30.08.1953 - 20.06. 1955 рр.

Бобелюк Олексій Петрович – 24.08. 1955 - ….1967 рр.

Луценко Ольга Андріїївна - ….01. 1968 – 01.09.1968рр.

Войтко Гнат Дементійович – 01.09. 1968 – 30.08. 1973рр.

Соколюк Андрій Антонович – 30.08. 1973 – 01.09. 1984рр.

Поплавський Юрій Мар’янович – 01.09. 1984 – дотепер……

    Вчителі  Москалівської  школи – її випускники

      Вчителі нашої школи – наші наставники і щирі порадники, друзі , що приходять на допомогу у скрутну хвилину. Саме про таких людей – ветеранів педагогічної ниви, і про тих, хто, наслідуючи їх , працює, віддаючи всі сили нашій школі і піде мова у цьому розділі.

      Бобелюк Олексій Петрович. Прізвище цього вчителя записане у «Книзі особового складу працівників Москалівської школи» від 1944 року під номером три. Було йому у цьому році лише 21 рік, але й у школі він пропрацював не довго, бо пішов на службу в армію на Далекий Схід. Повернувся у 1946 році і продовжив роботу у школі. У цьому ж році тут почала працювати і Карп’юк Ганна Григорівна. Незабаром молоді люди одружилися. Були у них переїзди: робота в районному центрі з 1951 по 1955 роки, потім родина повернулася в село, де Олексій Петрович почав працювати директором школи, а Ганна Григорівна -  вчителем історії та географії.  У 1969 році його було призначено на посаду голови місцевого колгоспу, а дружина, аж до виходу на пенсію працювала у школі.

      Ніна Григорівна Кабан ( Потюрило ) почала роботу у школі у 1952 році, 21 річною дівчиною на посаді класовода і пропрацювали ним, аж до виходу на пенсію.

       Гудзюк ( Кривіцька ) Віра Нарцизівна. Прийшла в школу у 1957 році на посаду піонервожатої, а через невеликий проміжок часу почала працювати класоводом і виконувала цю роботу до виходу на пенсію.

      Драбчук ( Солтис ) Галина Володимирівна. Розпочала педагогічну діяльність у 1955 році у сусідньому селі Плиска на посаді вчителя початкових класів, а в 1960 році перевелася на роботу у рідне село – вчителем української, а потім – російської мови. Працювала на цій посаді до виходу на пенсію.

      Сосна ( Дацюк ) Фросина Іванівна. Прийшла в школу у 1966 році, а з 1968 – вчитель української та німецької мови. Працювала у школі до виходу на пенсію.

     Приймак ( Поченюк ) Олена Юхимівна. Прийшла у школу у 1969 році на посаду вчителя математики. Працювала у школі до виходу на пенсію.

      Свинарчук ( Мальченюк ) Олександра Микитівна. Працювала у школі з 1979 року вчителем фізики, математики, заступником директора з навчально-виховної роботи. Працювала - до виходу на пенсію.

      Вербіцька ( Ліщук ) Галина Василівна. Прийшла у школу у 1976 році на посаду піонервожатої, а з 1981 року – класовода. Працювала – до виходу на пенсію.

      Гудзюк Микола Федорович.  Прийшов у школу у 1974 році на посаду вчителя фізкультури. Працював – до виходу на пенсію.

    Працюють у школі і зараз хороші спеціалісти, люди з добрим серцем, знаючі педагоги. Ось їхні імена:

Васильчук Марія Григорівна, Лука Галина Василівна, Макодрай Антоніна Антонівна, Шиптицька Світлана Петрівна – вчителі класоводи;.

Солтис Ольга Кононівна – вчитель математики ; Ратушняк Галина Миколаївна – вчитель української мови, Ратушняк Володимир Павлович – вчитель фізкультури ; Ліщук Микола Миколайович – вчитель інформатики та фізики ; Бойчук Світлана Феодосіївна – вчитель історії та німецької мови ; Волощук Орися Миколаївна – вчитель християнської етики та німецької мови ; Поплавська Галина Мефодіївна – вчитель зарубіжної літератури та української мови ; Макодрай Ольга Григорівна – вчитель хімії та біології, заступник директора з навчально-виховної роботи ; Пенчук Ольга Леонтіївна – вчитель географії, педагог-організатор ; Поплавський Юрій Мар’янович – вчитель музики, директор школи.

 ЖИВИ РІДНА ШКОЛО! ПРАЦЮЙ, ВИХОВУЙ, ВЧИ!

ХАЙ НЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ ТВОЯ ІСТОРІЯ!.....................

                             Список    використаних джерел

1. Мельничук О. С. «Словник іншомовних слів»  К. 1975р.
2. Документ «Ведомости о церкви св.. Дмитриевской, состоящей Кременецкого уезда, Волынской епархии в селе Москаливка за 1920 год».
3. Козула О. «Жінки в історії України»  К. 1990р.
4. Літопис Москалівської школи.
5. Книга особового складу педагогічних працівників Москалівської школи.