«У нашій пам’яті вони назавжди залишились»

Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем і чолом…
        Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

            20 лютого  в День  Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України був проведений Урок Мужності та Української звитяги «Заповіти героїв. У нашій пам’яті вони назавжди залишились».

      На фоні комп’ютерної презентації школярі читали вірші присвячені пам’яті героїв Небесної сотні, інсценізували окремі твори. Не в одного з присутніх з’явилися сльози, коли звучали пісні «А я живий»  у виконанні Солтис Діани та Талабан Діани; «Мамо, не плач»  - Шиптицького Романа.  А монолог «…Мені не болить…Я - живий… Не болить … Мамо…», який прочитала Солтис  Іра  не залишив байдужим нікого.   

 «Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська» закликали ведучі лінійки пам’яті Вадим Корнелюк і Катя Ліщук.
        У залі панувала тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота. Тиша, що стала символічною хвилиною мовчання за подвиг Героїв Небесної Сотні

 Ми ще не раз згадаємо цю весну
І ці події , і цей кривавий шлях
І закарбуєм в серці Сотню Небесну 
Яка тепер на небесах!