​       Козацтву належить особливе місце в історії України й історичній пам’яті українського народу. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України XVII–XVIII століть. День Покрови, 14 жовтня, святкують в усіх козацьких громадах  із молебнями про живих, з панахидами про тих, хто відійшов в інший світ, із урочистими загальними зборами козаків.

 З нагоди Дня захисника України та Дня українського козацтва в школі було проведено урочисте козацьке коло, яке є ювілейним. Адже 20 років тому – у 1996 році було створено наше козацьке об’єднання    «Зелена криниця».
           На хуторі Зелена криниця зустрілися учні Печірнянської, Іванковецької та Москалівської шкіл. Між школярами були проведені «Козацькі розваги». Директор Печірнянської школи познайомив присутніх з діяльністю об’єднання «Козацький шлях» їхньої школи.  І ми вирішили створити таке  ж об’єднання в нашій школі, а назвали його за назвою хутора. Адже за легендою саме на цьому хуторі під дубом Богдан Хмельницький закопав свою шапку. 
       На цій зустрічі було  обрано першого кошового козацького  кола. Ним став учень нашої школи – Сергій Поплавський (сьогодні підполковник Збройних сил України). А першим курінним шкільного об’єднання було обрано  Михайла Вітрука. З того часу і працює наше об’єднання «Зелена криниця».
     Зберігаючи і відроджуючи традиції і звичаї, кожного року наші п'ятикласники проходять посвяту в козачата, дають клятву: жити чесно, любити свою рідну землю, материнську мову, з повагою ставитися до історії 

рідного краю, клятву на вірність українському козацтву та їхнім традиціям. Діти співали пісні, розказували вірші, заповіді козаків та танцювали. Завітав на свято і Тарас Бульба(Давид Драбик) зі своїми синами. Курінний школи Микола Солтис вручив новоспеченим козачатам Козацькі грамоти.
        Зі святом маленьких козачат привітали вчителі,  старші друзі, передав вітання і Сергій Поплавський: «Дорогі козачата! Майже 20 років тому я теж був такий як і ви. Ще зовсім малий, і трохи розгублений, тому що не знав які випробовування для мене готує життя. Памятаю ці хвилюючі хвилини коли нас приймали в козачата, а мені ще й випала честь бути обраним першим кошовим отаманом. Багато води витекло з того часу із джерела на Зеленій Криниці. А ці хвилюючі почуття залишилися і по цей день. На сьогодні я вже давно не юнак, а дорослий чоловік, підполковник Збройних Сил України. Та лише зараз розумію, що я став ним завдяки нашому козацькому об’єднанню, яке виховало мене патріотом нашої батьківщини.
       Я вірю що ви побудуєте нову сильну Україну. І тільки у ваших руках наше щасливе майбутне, бо ви і є, дорогі козачата нашим світлим майбутнім. Козацькому роду нема переводу. Слава Україні. З повагою, ваш Сергій Поплавський».